• АКТИВНІСТЬ термодинамічна, величина, що дозволяє представляти
    у зручній для практич. використання формі концентрац. залежність хим.
    потенціалів компонентів реального р-ра. За допомогою цієї величини можна застосовувати
    до реального р-ру термодинамич. співвідношення, що відносяться до ідеального р-ру
    якщо замінити в них концентрації активностями. Відношення активності компонента
    до його концентрації наз. коэф. активності.
    Хим. потенциали
    активність а, - i -того компонента р-ра за визначенням пов'язані співвідношенням:

    де R -газовая постійна, T - т-ра,-хим.
    потенціал компонента в певним чином вибраному стандартному стані.
    Значениязависят
    тільки від T і тиску р; ai - ф-ция Т, р і складу
    р-ра. Т. обр., введення поняття активності дозволяє розділити вираження для хим.
    потенціалу на дві частини: постійну при даних Т і ри
    залежну від складу (RTlnai). Цей розподіл умовний
    оскільки чисельне значення ai залежить від вибору стандартного
    стани. У стандартному стані ai = 1.
    Для компонентів рідких р-ров неэлектролитов найчастіше в кач-ве стандартного
    вибирають стан чистої рідини при т-ре і тиск р-ра з хим. потенціалом
    ((Т, р). Тоді=при
    мольній частка Ni = 1, активність ai
    і коэф. активності=ai/Ni
    дорівнюють одиниці. У р-ре

    Якщо р-р поводиться як ідеальний, тоид
    =+ RT1nNi.
    Знак разности-нд
    = RT\n визначає
    знак відхилення поведінки реального р-ра від ідеального: при
    > 1 відхилення
    від ідеальності позитивно, при
    & < 1

    • негативно. Вибір чистих в-в як стандартні стани для усіх

    компонентів р-ра наз. симетричним нормуванням активностей; її застосовують в тих випадках
    коли усі компоненти р-ра розглядаються як рівноправні.
    При т. наз. несиметричному нормуванню активностей стандартним станом для
    р-рителя (компонент 1) служить чиста рідина 1, як і при симетричній
    нормуванню
    = 1 при
    Ni = 1. Для розчиненого в-ва (компонент 2) приймають
    що його активність співпадає з концентрацією і коэф. активності дорівнює одиниці в
    гранично разб. р-ре. Інакше кажучи, стандартний стан для цього компонента
    вибирають т. обр., щоб
    було рівне його хим. потенціалу
    у гипотетич. р-ре одиничної концентрації, в к-ром коэф. активності дорівнює
    одиниці. Стандартний хим. потенціал
    визначають лінійною екстраполяцією до одиничної концентрації залежності
    типа=+
    RTlnN2, к-рая відповідає Генрі закону і виконується
    лише при досить малих N2. Залежно від способу
    вирази концентрації (мольні частка N2, молярність з
    моляльність m) стандартний хим. потенціал розчиненого в-ва приймає
    разл. значення; соотв. і активність розчиненого в-ва має разл. значення:

    Для р-ров електролітів застосовують, як правило, несиметричне нормування
    активностей компонентів, але з урахуванням элек-тролитич. дисоціації. Активність сильного електроліту
    диссоціюючого на v1 катіонів і v2
    аніонів в р-ре моляльності т, представляють співвідношенням: a =
    v1vlv2v2(m) v
    де v = = v1 + v2 и-т.
    наз. середній іонний коэф. активності;

    концентрації.
    Активності усіх компонентів р-ра пов'язані між собою Гиббса-Дюгема уравнениемNidlnai
    = 0 (при постійних Т і р).
    Це дозволяє розраховувати активність одного з компонентів за даними про концентрац.
    залежності усіх інших, а також перевіряти знайдені к. - л. чином значення
    активностей усіх компонентів на їх термодинамич. узгодженість.
    Эксперим. визначення активностей компонентів р-ра можливо разл. методами, напр.
    кріоскопією, осмометриеп. Активність леткого компонента зазвичай визначають
    по вимірах тиску пари, враховуючи зв'язок активності з летучестью-, якщо
    fi і f 0i -летучести i -того
    компонента в р-ре і в стандартному стані соотв., те ai

    поводиться як ідеальний, ai - = pi/p0i
    де р,-парциальное тиск компонента над р-ром, р,-- тиск пари чистої
    рідини.
    Характер концентрац. залежності активності в-ва в те або інше р-ре визначається
    особливостями міжмолекулярних взаємодій в нім. Теоретич. розрахунок
    активностей можливий методами статистич. термодинаміки; для практич. розрахунків широко
    використовують наближені моделі, напр., регулярного р-ра, атермич. р-ра
    групові моделі (см. Розчини неэлектролитов). Для сильних електролітів
    активність в першому наближенні описується теорією Дебая - Хюккеля (см. Розчини
    електролітів). Визначення активностей і коэф. активності в-у важливо
    при розрахунках фазових і хим. равновесий. Так, загальна умова фазової рівноваги
    що полягає в рівності хим. потенціалів цього компонента в кожній
    з фаз, відповідає умові рівності активностей цього компонента, якщо вони визначені
    по відношенню до одного і того ж стандартного стану.
    Поняття активності і коэф. активності введені Г. Люісом в 1907.
    ===Исп. література для статті "АКТИВНІСТЬ": Карапетьянц М. Х., Хімічна термодинаміка, 3 видавництва, М.

    1975; Робинсон Р., Стоці Р., Розчини електролітів, пер. з англ., М" 1963;
    Термодинаміка розбавлених розчинів неэлектролитов, Л., 1982.

    Сторінка "АКТИВНІСТЬ" підготовлена по матеріалах хімічної енциклопедії.